ну от , знову ! " Я тебе знаю ? " Тобі все-таки мало б бути видніше ! А я не екстрасенс ! Розумніше, було б спитати звідки я тебе знаю, але ні ... розум, логіка, чи що там за це відповідає пішли у відпуск. При чому давно і надовго . Але так відповісти я не можу , а якби могла ? Тоді б це просто була не я . А така як я є, я просто називаю свй нік.
Люблю спостерігати за людиною в цей момент. Ще секунду назад вона була готова з"їсти мене за те, що так раптово вдерлась в її спокійне і порівняно щасливе життя . Але ні, їсти мене ніхто не буде , я ж все пояснила. Ніби це пояснення змінило суть мого втрогнення =)
Через повідомлення на форумі, в контакті не можливо побачити вираз обличчя людини, але чомусь я дуже чітко його собі уявляю. Ніби з самого повідомлення, від порядку слів, кількості "Ентерів" між реченнями, і тим як людина ставить смайлики можна зрозуміти про неї все в даний момент. Звичайно, це все дурня, і така, що навіть сивій кобилі здалась би такою =) . Але коли переписуєшся з людиною, хочеться в це вірити.
І якось навіть дуже легко віриться, що людина , яка тільки що дізналась мій нік, вже не дивиться на мою аву вороже. Вона навіть чимось здається їй знайомою. Хоч насправді це зовсім не так ...)
Все-таки, магічне слово цей мій нік !
Нікчемна спроба пожартувати ... насправді мені сумно від того, що ніхто не знає мене ! Ту , яка зараз сидить в напівтемній кімнаті , поправляє волосся, слухає Animal джаz і переживає, щоб цю музику може почути ще хтось, бо це ж неприпустимо ! Якщо я запустила цю пісню, значить вона для мене, значить вона тільки моя ! Ту, яка зараз стукає по клавіатурі сильніше за барабанщика чергової рок-групи. Не тому що сердита, а тому, що хочеться хоч цим безглуздим звуком нагадувати про себе ... тим, хто з фізичної точки зору зовсім поруч.
а я сама нікого по-справжньомуне знаю. В нас 1:1 =)
краще поговорю з кимось реальнішим за цей щоденник, хоч все-одно віртуальним ... але він мені хоча б відповість ... а я йому. І нам обом здасться, що ми комусь потрібні =)
Саме так.
ВідповістиВидалитиВ інтернеті одні ілюзії: ілюзія дружньої сім"ї, теплого вогнища, друзів, наче всі разом, а водночас кожен окремо...
Я вже не вмію знайомитись з людьми в реалі бо зразу наштовхуюсь на питання:"а ти є вконтакті?"
скоро підлітки переживатимуть нову трагедію - самотності... при тому, маючи 2000-3000 "друзів"..
Бажаю тобі, знайти того, хто спостерігатиме за тим,як ти поправляєш волосся, всміхаєшся, стукаєш по клавіатурі...=)