tag:blogger.com,1999:blog-63953378768433888452024-03-12T19:15:40.467-07:00Інша реальністьSunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.comBlogger9125tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-77669031335187853702009-12-09T10:41:00.001-08:002009-12-09T10:41:55.710-08:00я рада, що цей день закінчується . Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-60592965071206290332009-12-06T02:18:00.000-08:002009-12-06T03:15:23.635-08:00Метелик<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjapI1h6VZkMA822MHo2LiO5mzZSg1fGm5tY_m6J20_SAc2HvAltCU4WKfzU-fhzuB-xAW2CEYVn1aRM0k68VXxmvuUykUKOzGZ3ht1R7npGMiaLhZnD2JoL8JK162Nyccd9EGTI7-ay0/s1600-h/Butterfly_____by_light_from_Emirates.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 300px; height: 300px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjapI1h6VZkMA822MHo2LiO5mzZSg1fGm5tY_m6J20_SAc2HvAltCU4WKfzU-fhzuB-xAW2CEYVn1aRM0k68VXxmvuUykUKOzGZ3ht1R7npGMiaLhZnD2JoL8JK162Nyccd9EGTI7-ay0/s320/Butterfly_____by_light_from_Emirates.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5412080050969368162" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJuXAqColbELWj0NLYZIgUaigG2HsBNliR-VhtguVw8fgbgIgiHbIQcw_tyHd0F2Haj1V1yBtYwFHd1s7fVXvLe6X05-4dXUsrj-aD40P3QlFsgcsCi7ewbfubDXgyNssIARWwxOsNbY4/s1600-h/Favourite_hour_by_shhilja.jpg"></a><br />У вас буває таке, що переглядаючи старі зошити, чернетки, знаходиш там незакінченні історії, листи, думки ...? Я недавно знайшла стару історію, вирішила її закінчити. Не знаю чи вийде гарно, щоб не було замітно, що початок писала я 15-річна, а кінець 16-річна ... =) <p>Маленька дівчинка сиділав кутку. В кутку <span style="font-size:180%;">величезної</span><span style="font-size:130%;"> , </span><span style="font-size:100%;">як їй тоді здавалось кімнати. І все навколо неї було неприродньо гігантським : дерев"яне крісло, яке ніби шкірило на неї зуби, журнальний столик, ножки якого , здавалось, могли згинатись і ганятись за нею по всій кімнаті, вони могли навіть зловити її, а потім їм на допомогу би прийшов килим, бо хіба нормальний килим має такі довгі ворсинки ? Які ще так дивно рухаються ... Вони б її залоскотали. А потім ще й китиці зі штор налетіли б , а ці стоси старих газет і журналів ? Не може бути, щоб вони тут були просто так. Вони авіавійська в цій армії меблів. Не просто меблів - </span><span style="font-size:180%;">гігантських</span><span style="font-size:100%;"> !.. </span></p><p><span style="font-size:100%;">Поки вони сплять, дівчинка старанно повідсовувала їх подальше від її куточку в цій кімнаті. Це коштувало їй немалих зусиль. Тепер ні сліду не залишилось від тої акуратно заплетеної, вдягеної дитини, яку батьки залишили саму в кімнаті. Дивлячись на її волосся ніколи б не сказав, що ще кілька хвилин назад воно було старанно заплетене в косички з вишуканими бантами, які полягли на полі бою, під час операції "Меблі геть!". Платтячко було все в пилюці, а обличчя червоне, мокре від поту, але задоволене. Вона змогла ! </span></p><p><span style="font-size:100%;">Тепер гігінтські меблі не здаються такими страшними, тепер вона знає, що їх не варто боятись. Вона знає, що вона сильніша ! Натхненна своєю впевненістю, вона більше не поглядала не меблі. А витягнула з-під килиму (поки він хр-хр-хропів ) жовтий, постарівший конверт - її найбільше багатство. Тримтячими пальчиками вона почала його відкривати ... переживання почало переповнювати її. І раптом коверт відкрився, ще секунда і з нього вилетів великий синій метелик ... від нього ніби йшло блакитне світло. Він пролітав над гігантськими меблями, і вони враз ставали меншими ... Крісло ховало зуби ... ворсинки килима перстали рухатись ... в кімнаті ставало світліше, вільніше ... <em>краще ... </em></span></p><p><span style="font-size:100%;">Але раптом скрип, світло згасло, метелик пропав. Відкрились двері, зайшли батьки і за ручку забрали з собою дівчинку. </span></p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-1950688920202052842009-12-02T09:31:00.000-08:002009-12-02T10:24:07.447-08:00***<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEi7cMGUzt6jX03hSHHkg4Dg8oZtlAI4Eg4YL_cdLCAwbQ8JqpExjlxIoGiJKVU-JPFoOlLdyFeuog2V_gkMFD3OQOkp6d1eey2W498mCFUtH_SP08FPQ0HGN6wiGw8vBUOWvTnHulCaY/s1600-h/winter_story_by_nayein.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEi7cMGUzt6jX03hSHHkg4Dg8oZtlAI4Eg4YL_cdLCAwbQ8JqpExjlxIoGiJKVU-JPFoOlLdyFeuog2V_gkMFD3OQOkp6d1eey2W498mCFUtH_SP08FPQ0HGN6wiGw8vBUOWvTnHulCaY/s320/winter_story_by_nayein.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5410696114206165842" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRYBVLhjBS5QeuBSGY-gYMOtsv6-vJSZXCyojG7llUOhdYqtmMxYjmOw9QSv0HaxVEvAIwGlSC0uRM5Ixl4GUupwwnLsg7AZuCgcye9eMr-2ZF8WJbBkNBH7V0Hz_f2mgL2P8-FQFR_uU/s1600-h/Winter_by_frecklefaced29.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 211px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRYBVLhjBS5QeuBSGY-gYMOtsv6-vJSZXCyojG7llUOhdYqtmMxYjmOw9QSv0HaxVEvAIwGlSC0uRM5Ixl4GUupwwnLsg7AZuCgcye9eMr-2ZF8WJbBkNBH7V0Hz_f2mgL2P8-FQFR_uU/s320/Winter_by_frecklefaced29.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5410696113518946066" /></a><br /><p>Люблю цей перед-новорічно-різдвяний період. Коли по новинах починають показувати сюжети про те як роблять ялинкові прикраси, як поступово у Європейських країнах починають встановлювати головні ялинки, коли появляється новорічна реклама кока-коли, яка як вперше повідомляє, що "свято наближається" . Коли я малюю календар на грудень і кожного вечора чорним маркером замальовую на ньому дні. Коли найпопулярнішим фломастером стає зелений та блакитний, а щоденник перетворюється на колекцію зображень ялинок та сніжинок. Коли найбільшим дивом вважається кілька сніжинок з неба і нема нічого красивішого за новорічні гірлянди. </p><p></p><p></p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-63372427041285784472009-11-21T02:02:00.000-08:002009-11-21T07:02:51.603-08:00"Сутінки"<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJqr6F_o6rxx5W9Enyz2iuiWrDigDUBvocxlarLftCz0WkZGCYeRBi2hTwFZiBW9ilPIFNWRZ_jhkIFvUnHKTNuD2kBxqTNlgpkmkG2UyMQLCpLpu4bkKY7OuInPFiRuvIk6MsK6l8epk/s1600/twilight_galleryposter.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 216px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJqr6F_o6rxx5W9Enyz2iuiWrDigDUBvocxlarLftCz0WkZGCYeRBi2hTwFZiBW9ilPIFNWRZ_jhkIFvUnHKTNuD2kBxqTNlgpkmkG2UyMQLCpLpu4bkKY7OuInPFiRuvIk6MsK6l8epk/s320/twilight_galleryposter.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5406496500256980610" /></a><br /><p>Пишу тут, бо побоялась викладати на форумі. "Сутінкомани" би загризли. </p><p></p><p>бачила аж п"ять хвилин Сутінок. І зрозуміла, що правильно раніше робила, що не дивилась. <br />Бачила я якраз той епізод, що колись прочитала. <br />Блін, та як це можна дивитись ??? Шо "Белла" , шо "Едвард" однаково тормознуті, правда в "Едварда" були митті проясніння , а дівчина - то взагалі ... Але нехай , в тому моменті деяку її тормознутість можна було пробачити . Але справа в тому , що вона в неї не пройшла і через півгодини ( я переключила канал спеціально, щоб це побачити ). Вічно відкритий рот ... Виглядала не то зайцем, не то бобром - так показувала свої зубки. Чи то вона перед тим в стоматолога була і вирішали похвалитись ... <br />"Едвард" - гм... навіть не знаю як його назвати ... Мало того, що він в житті не "красавєц", як на мене, так він ще й фільмі був як труп ... <br />Взагалі, можна сказати, що фільм був про двох трупів - дівчину без ніяких емоцій, з вічно відкритим ротом, і хлопця з білою шкірою і посинівшими губами<br /><br /></p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-46390275233408970352009-11-19T13:05:00.000-08:002009-11-19T13:12:12.775-08:00частинка минулого<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjElG4KJC44LMU0nDu04xypkDOR_WajviyrK4vqCsDGQ0YsBnxgTdUZG_CNXygmsKKOW0f0mInr1B0w_3umPBz4aKAo35zChkv5OvF_qhigU8OK3CKdw9h1Rnv_mllUEPAdqGPTZz9Z3Jg/s1600/indeроx.jpeg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 190px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjElG4KJC44LMU0nDu04xypkDOR_WajviyrK4vqCsDGQ0YsBnxgTdUZG_CNXygmsKKOW0f0mInr1B0w_3umPBz4aKAo35zChkv5OvF_qhigU8OK3CKdw9h1Rnv_mllUEPAdqGPTZz9Z3Jg/s320/indeроx.jpeg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5405925435179476226" /></a><br /><p>16.01.09. </p><p>- Що я роблю ? Я вмираю ? Що це ? Смерть ? <br />- Це не смерть , це тільки кінець . <br />- Тільки кінець ? А що за ним ? <br />- Нічого . Я тебе вчила , що нема нічого абсолютного - я помилялась . Це абсолютний кінець. Далі нема нічого . <br />- Значить смерть ...<br />- Не смерть , кінець. Влови різницю ... <br />- Не можу ! НЕ ХОЧУ !!! Навіщо ? Все одно це станеться . Так буде легше , повір ... <br />- Що ти знаєш ? Ти досі нічого не зрозуміла ? <br />- Я знаю те чого вчила мене ти , розумію , те що показала мені ти . А ти привела мене до кінця <br />- Ти не зрозуміла ... я навчила тебе довіряти ....<br /><br /></p><p>12.04.09 </p><p></p><p>Тепер вже все одно . Мені все одно хто ти , мені все одно що ти зараз робиш, мені все одно чи потрібно тобі це . Все одно. Я можу створити собі безмежне синнє небо, щоб колись полетіти , я можу замалювати сонце назавжди , щоб більше не ранило мої очі , я можу ... я хочу розбитися як краплі дощу об асфальт. Я хочу розчинитись в цьому світі, розбитись на тисячу часточок. Одна з яких буде твоєю. Я так хотіла, щоб вона була тобі потрібна , щоб я була була тобі потрібна ... хотіла, а ти мене вбив , ти вбив мої відчуття та почуття , ти вбив моє серце . Ні, вибач, ти його не вбивав. Воно було мертве до тебе ... <br /><br />А тепер мені все одно, можеш піти, можеш мене забути, а маленький шматочок мого холодного серця все одно буде з тобою<br /><br /></p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-11024095508165191802009-11-07T01:19:00.000-08:002009-11-07T02:10:39.312-08:00Вночі<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQINi2gV_4Bvahbw30l1w7aNSb8Qy3ICVtMJbrVdUF-w_N4TioqUJWvYk4EOxplrNgazehkvSlPgg94phtaIU783xZQ1xiNRg_rgf_NDUnHKSpKX0R2qaOEI-PSKth0SRWyiCJ770OcoY/s1600-h/7137686-lg.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 214px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQINi2gV_4Bvahbw30l1w7aNSb8Qy3ICVtMJbrVdUF-w_N4TioqUJWvYk4EOxplrNgazehkvSlPgg94phtaIU783xZQ1xiNRg_rgf_NDUnHKSpKX0R2qaOEI-PSKth0SRWyiCJ770OcoY/s320/7137686-lg.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5401301547426825234" /></a><br /> <br /><br /><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIPGQfqXCowoPxVKM8iwfe5N3IhX7Aw0_kIUmwkJ08uE9Ax7Kvo0xdgewBYeP4XBHK47enouzw5ECWFgPRIjVXwaWbDKJtwtsa0bvXYzpS45MloWC84ymo6dWAIGyZe1ZHJiXNC7gkc5k/s1600-h/8279152-md.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 246px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIPGQfqXCowoPxVKM8iwfe5N3IhX7Aw0_kIUmwkJ08uE9Ax7Kvo0xdgewBYeP4XBHK47enouzw5ECWFgPRIjVXwaWbDKJtwtsa0bvXYzpS45MloWC84ymo6dWAIGyZe1ZHJiXNC7gkc5k/s320/8279152-md.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5401298867014277522" /></a>Темрява. Але не суцільна, вгадуються силуети предметів <p>Дощ. Але не сильний. З-за вікна чути лише легкий шум</p><p>Сон. Все дальше і дальше тікає від мене </p><p>Час. Не тікає, він зупинився десь міє 1 і 2 годиної ночі. Це один з тих моментів, коли не важливо, де зупинилась та чортова стрілка ... </p><p>Музика. Занадто гарна, занадто приємна, занадто жива, занадто правдива, занадто ... Але це "занадто" зачаровує ... </p><p>Ще в цю секунду все підкоряється віршам, голосу вокаліста ... а в наступну він їх відпускає. І кожен інструмент живе своїм життям , стає собою ... Але це не набір звуків - це справжня музика - гармонічна, неповторна, жива ... </p><p>Коли її слухаєш, не розумієш, що по обличчі вже кілька хвилин течуть сльози ... </p><p>Не помічаєш, що затримуєш подих до наступного фортепіанного акорду ... </p><p>Що такого спокою і щастя не віддчувала вже давно ... </p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-11005386028956277962009-10-13T07:39:00.000-07:002009-10-14T06:15:30.950-07:00реально-віртуально<p>ну от , знову ! " Я тебе знаю ? " Тобі все-таки мало б бути видніше ! А я не екстрасенс ! Розумніше, було б спитати звідки я тебе знаю, але ні ... розум, логіка, чи що там за це відповідає пішли у відпуск. При чому давно і надовго . Але так відповісти я не можу , а якби могла ? Тоді б це просто була не я . А така як я є, я просто називаю свй нік. </p><p>Люблю спостерігати за людиною в цей момент. Ще секунду назад вона була готова з"їсти мене за те, що так раптово вдерлась в її спокійне і порівняно щасливе життя . Але ні, їсти мене ніхто не буде , я ж все пояснила. Ніби це пояснення змінило суть мого втрогнення =) </p><p>Через повідомлення на форумі, в контакті не можливо побачити вираз обличчя людини, але чомусь я дуже чітко його собі уявляю. Ніби з самого повідомлення, від порядку слів, кількості "Ентерів" між реченнями, і тим як людина ставить смайлики можна зрозуміти про неї все в даний момент. Звичайно, це все дурня, і така, що навіть сивій кобилі здалась би такою =) . Але коли переписуєшся з людиною, хочеться в це вірити. </p><p>І якось навіть дуже легко віриться, що людина , яка тільки що дізналась мій нік, вже не дивиться на мою аву вороже. Вона навіть чимось здається їй знайомою. Хоч насправді це зовсім не так ...) </p><p>Все-таки, магічне слово цей мій нік ! </p><p>Нікчемна спроба пожартувати ... насправді мені сумно від того, що ніхто не знає мене ! Ту , яка зараз сидить в напівтемній кімнаті , поправляє волосся, слухає Animal джаz і переживає, щоб цю музику може почути ще хтось, бо це ж неприпустимо ! Якщо я запустила цю пісню, значить вона для мене, значить вона тільки моя ! Ту, яка зараз стукає по клавіатурі сильніше за барабанщика чергової рок-групи. Не тому що сердита, а тому, що хочеться хоч цим безглуздим звуком нагадувати про себе ... тим, хто з фізичної точки зору зовсім поруч. </p><p>а я сама нікого по-справжньомуне знаю. В нас 1:1 =) </p><p>краще поговорю з кимось реальнішим за цей щоденник, хоч все-одно віртуальним ... але він мені хоча б відповість ... а я йому. І нам обом здасться, що ми комусь потрібні =)</p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-12176358577283053612009-10-03T08:43:00.000-07:002009-10-03T08:53:55.213-07:00кожному своє ...<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx4xtMRa5Af8YKWy61hNti48AudkyIhCJlmDqI6uDgyAKW9tczRO3sJsG_OwD5r-0_OiCqwHq6XhcKLnpnrnInS_-zPLL_Ewbbbwq-OZ2mg6QaFEeSQLoDmV__AJCgEN6LBc3FR4G0ePg/s1600-h/IMG_8934.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 240px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx4xtMRa5Af8YKWy61hNti48AudkyIhCJlmDqI6uDgyAKW9tczRO3sJsG_OwD5r-0_OiCqwHq6XhcKLnpnrnInS_-zPLL_Ewbbbwq-OZ2mg6QaFEeSQLoDmV__AJCgEN6LBc3FR4G0ePg/s320/IMG_8934.jpg" border="0" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5388402151076719522" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMgX3v3fF6YZUqhFMh0Govmy5-oG4PiyMR-QeKgFbAmtyscY11eSrYHxwxwfFgwGTDcK7aWjI0IBj1mXXBJQ_B77x4IFbNW-AsOc4IZuz8YhjPKnI7mjT5RdZPRZhFeI9rcMokX_0D0M4/s1600-h/IMG_8934.jpg"></a><br /><p>кожному своє </p><p>а жалко, хотілося б щоб хоча б одній любині було потрібне те що й мені ... щоб ця людина була поруч </p><p>щасливої вам дороги на дискотеку ... </p><p>щасливого мені гуляння парком ... між ледь-ледь пожовтілими деревами ... легкого мені ступання по сухихи листках ... приємного шарудіння ... гарних фотографій ... таких, які викликають емоції ... </p><p>приємного вам гуп-гуп і тиц-тиц ... в понеділок побачимся , або через тиждень . Розкажете, що там було, а я зроблю вигляд, що мені цікаво слухати </p><p>щасливо, друзі ... </p>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-6395337876843388845.post-16728999467974805482009-03-20T01:08:00.000-07:002009-04-30T12:19:05.733-07:00Сонце Привіт ! Я не буду називати тебе щоденником , бо після 9 років шкільної освіти мені робиться погано після однієї згадки про нього. Я буду називати тебе сонцем. Моїм маленьким власним сонечком. Можливо ти не маєш ніякого відношення до нього, але хіба тобі не буде приємно, якщо я буду називати тебе сонцем ? І мені буде приємно, що в мене є таке сонечко . <br /><span style="color:#33ff33;">Отже ти , під кодовою назвою «сонце» , будеш знати всі мої таємниці . І я щиро надіюсь , що не будеш ними ділитись , так як твій великий брат теплом. Домовились ? Підписи будемо ставити чи нам хватить усної домовленості ? Ну, добре . Я на тебе надіюсь <br />Починаємо ! </span><br /><span style="color:#ff6600;"><br />Привіт , сонце ! Мене звати Лея , мені 15 років , але це всього на всього деталі. І те що я ходжу в 9 клас школи теж непотрібні деталі .<br />Тому почнемо з головного . Я НЕ відьма ( а жаль ). Я взагалі НІХТО . Чому ж тоді я про себе пишу ? бо нас таких багато . Так-так. « Разом нас багато , нас не подолати …» Я не кажу, що ти НІХТО , я це сказала тільки про себе . Але я майже впевнена, що ти коли-небудь теж себе відчував НІКИМ. Я не можу сказати чи це приємне відчуття , чи ні . Воно НІЯКЕ. От таке ніяке як я . НІЯКЕ – це коли врівноважуються добре і погано . Коли нема нічого яскравого , нічого цікавого. </span><br /><span style="color:#9999ff;">Все, хватить про це, а то мені стає сумно. Давай поговоримо про щось позивне. <br />Сьогодні нарешті нас провідало сонце ( твій старший брат ) . Таке відчуття, що нарешті прийшла весна . Хоч надворі холодно , зранку був мороз – але це дійсно весна ! Весняне сонце ! Воно зовсім не таке як зимове сонце . Зимове сонце таке далеке і холодне . Ми з ним як зовсім не знайомі люди . І ніби знаємо один-одного, але … зовсім різні і далекі. Весняне сонце – це справжній друг . Його чекаєш, його любиш, йому довіряєш . Літнє сонце … о, з літнім сонцем ми як закохана пара . Осіннє сонце – це сонце прощання. Цей друг, коханий, який в тебе був віддаляється від тебе , поступово, щоб ти не бачила , не відчула . А ти робиш вигляд , що нічого не відбувається , але кожного дня тихо прощаєшся з ним … <br />А ти , ти сонце , яке завжди буде зі мною. Для мене ти будеш завжди весняним сонцем . правда ?</span>Sunshinehttp://www.blogger.com/profile/01454815652833440162noreply@blogger.com3